...mystery of the forest beauty and fire...

симетрія симбіозу

на листі твоєму найтонші прожилки немов криптографія літа боюсь припуститися блуду помилки і вчитуюсь як неофіт я це тайнопис тіла це пристрасті знаки це графіка сонця розквітла і сенс ніби сік проступає двоякий солодкими краплями світла ти напівпрозора та повна секретів і шифри твої нетутешні у пахощах спецій у млості секрецій я всоте вмліваю як вперше а в сотах твоїх – все меди бурштинові коштовні як сльози і піт тебе я прочитую знову і знову – нефритовий твій неофіт релігія літа в повітрі розлита мов заповіді висоти мої у тобі вибухають квіти і впевнено сповнено стигло відкрито в мені проростаєш ти

Юр Іздрик, "Після прози"