...mystery of the forest beauty and fire...

симетрія симбіозу

на листі твоєму найтонші прожилки
немов криптографія літа
боюсь припуститися блуду помилки
і вчитуюсь як неофіт я
це тайнопис тіла це пристрасті знаки
це графіка сонця розквітла
і сенс ніби сік проступає двоякий
солодкими краплями світла
ти напівпрозора та повна секретів
і шифри твої нетутешні
у пахощах спецій у млості секрецій
я всоте вмліваю як вперше
а в сотах твоїх – все меди бурштинові
коштовні як сльози і піт
тебе я прочитую знову і знову –
нефритовий твій неофіт
релігія літа в повітрі розлита
мов заповіді висоти
мої у тобі вибухають квіти
і впевнено
сповнено
стигло
відкрито
в мені проростаєш ти

Юр Іздрик, "Після прози"